www.uroki.net - сценарії шкільних свят, поурочні, тематичні, календарні плани, розробки відкритих уроків, класних годин, конспекти лекцій для інформатики, математики, фізики, хімії, біології, геогріфії, матеріали для директора та завуча, психолога, для класного керівника, а також музика, пісні, караоке для проведення Випускного вечору, Останнього дзвоника, Першого дзвінка, 1 вересня, Нового року.

Головна\Документи\Для вчителя української мови та літератури

При використанні матеріалів цього сайту - АКТИВНЕ ГІПЕРПОСИЛАННЯ та розміщення банеру -ОБОВ'ЯЗКОВЕ!!!

Засідання у шкільній вітальні "Літературна Луганщина"

Розробку сценарію надіслала: Савченко В.С., учитель української мови та літератури Шахтарської ЗОШ №1,
м. Свердловськ Луганської області, Україна
© - Звертаємо Вашу увагу, що дана робота офіційно захищена авторським правом з видачею завіреного документу нотаріуса.
При будь-якому використанні цієї розробки ОБОВ’ЯЗКОВЕ посилання на сайт www.uroki.net та на автора - Савченко В.С.

Мета:

  • поповнити знання учнів про письменників та поетів Луганщини;
  • закріпити знання про луганського письменника Д. І. Боярчука;
  • заохотити учнів до читання його творів;
  • виховувати високі моральні якості .

Обладнання:

  • карта Луганської області;
  • портрет Д. І. Боярчука, виставка його творів;
  • виставка пошукових матеріалів.

Хід засідання

Учитель: Шановні гуртківці, учні, гості! Сьогодні ми з вами зібралися в нашій літературній вітальні, щоб краще познайомитися з письменниками, поетами, краєзнавцями нашого краю.

Коли пояснювати значення слова «вітальня», то воно означає кімнату, у якій прихильно зустрічають, вітають гостей. До нас сьогодні прийшли гості – учителі Свердловського району та учні 10 – 11 класів.

Назвали ми свою вітальню «Літературна Луганщина».

Представляють її гуртківці - пошуковці, біографи, дослідники, журналісти, письменник Д. І. Боярчук (учень).

А зараз давайте поглянемо на нашу карту «Літературна Луганщина». Ви бачите на ній чимало імен, це лише невеличка частка, насправді їх набагато більше.

Давайте згадаємо найбільш відомих вам поетів, письменників, краєзнавців нашого краю.

Учні називають прізвища.

Сьогодні в нашій вітальні зібралися гуртківці з різних класів. Першими про підсумки роботи учнів нашої школи розкажуть пошуковці.

Пошуковець

Один з найвідоміших поетів нашого краю – Володимир Сосюра, який народився в м. Дебальцеве, а дитячі роки провів у селищі Третя Рота, недалеко від міста Лисичанська.

Сьогодні в середній школі №26 цього міста є музей – кімната В. Сосюри. Наші гуртківці встановили зв’язок з учнями клубу «Білі акації» та сином письменника Володимиром й отримали від них матеріали.

Пошуковець

Григір Тютюнник – відомий український письменник – теж пов’язаний з нашим краєм. У Щотовому, у ЗОШ №12 , є музей – кімната Г. Тютюнника, у селищі живуть його родичі, племінниця Віра Филимонівна завідує музеєм у школі.

Учні представляють альбом про Григора Тютюнника.

Пошуковець

Ще одне ім’я, пов’язане з Луганщиною, - це Борис Грінченко, який протягом декількох років разом з дружиною працював і творив у селі Олексіївці Перевальського району. Відвідати заочно школу та музей нам допомогли журналісти луганської газети.

Пошуковець

Наші гуртківці встановили зв’язок з колишнім випускником нашої школи, нині членом Спілки письменників та художників Росії – Миколою Максимовичем Братишком. У нас пройшли теплі зустрічі з ним, ми отримали від нього великий матеріал.

Пошуковець

Відбулася тепла зустріч і з відомим на Луганщині краєзнавцем, у минулому вчителем, жителем села Бобрикове Антрацитівського району – Захарченком Іваном Михайловичем. Він допоміг нам у збиранні легенд нашого краю.

Пошуковець

Інші гуртківці нашої школи зібрали матеріал про письменників міста Свердловська та селища Шахтарського. Під керівництвом Валентини Степанівни оформили ось такі два альбоми.

Учитель

Сьогоднішнє наше заняття в літературній вітальні ми присвячуємо творчості луганського письменника, члена Національної спілки України, заслуженого журналіста України – Д. І. Боярчука. Зараз ми надаємо слово нашим біографам.

Біограф

Народився Дмитро Іванович Боярчук у забутому Богом селі Святець на Хмельниччині 1 листопада 1942 року. Батьки його були потомственними хліборобами. Дитинство злиденне, бо вдалося дивом пережити голод 1947 року.

Біограф

У 1950 році в сім’ю, яка вже було почала поступово забувати смак відвареної лободи, знову прийшло горе – батька (чесного хлібороба, інваліда війни другої групи, колгоспного бригадира – рільника) за доносом було ув’язнено на 8 років.

Біограф

Спроба сільських активістів (директора школи та голови сільради) бажаного результату не дала. Перегляд справи засудженого відбувся в 1953 році після смерті Сталіна. Батька було звільнено, але несправедливе звинувачення зламало його волю, змусило шукати розраду в чарці.

Біограф

Мати, мов та голубка, у якої повне гніздо малих і жовторотих голуб’ят, щоденно розривалася в пошуках жменьки зерна чи бодай однієї картоплини. У її великих добрих очах горіло одне німе запитання: «Чим же я вас годуватиму, діти?».

Учитель

А про те, як Дмитро Іванович опинився на Луганщині, давайте запитаємо в самого письменника. Проходьте, сідайте, будь ласка.

Боярчук

Дякую, і ось вам моя розповідь. У 1959 році закінчив середню школу, пізніше переїхав до сестри в місто Лутугине Луганської області. Сірий селюк, уперше побачив трамвай, автобус, телевізор, гостро відчув дефіцит знань, особливо з літератури. На той час я вже «захворів» на віршування, але розумів, що мій творчий рівень був просто нікчемним. Свідомо влаштував собі додаткову дворічну самопідготовку з мови та літератури, перш ніж вступити в 1963 році до Луганського педагогічного інституту.

Біограф

Дмитре Івановичу, а ви ж середню школу закінчували, чому вам не вистачило знань?

Боярчук

У нас була благенька шкільна бібліотека, я до самозапаморочення віддавався шкільній науці, але не вистачало книг та й сільські вчительки не могли дати мені всього, про що прагнув.

Біограф

А скільки дітей було в сім’ї ваших батьків?

Боярчук

Я, 2 старші сестри та 2 молодших брати. Перш, ніж піти до школи, я пройшов випробувальний « курс» пастуха – пас корову в більш матеріально забезпечених сусідів. За це щотижня приносив у сім’ю глечик молока та півбуханки хліба. А в кінці літа мої « роботодавці» пошили мені ще й нові штани, у яких я з великою гордістю пішов у перший клас.

Учитель

Тема сьогоднішнього засідання -«Формула любові за Боярчуком.»

Епіграфом до обговорення ми взяли слова українського письменника О. Довженка : «Поспішайте творити добро. Життя таке коротке». Саме так живе письменник та його герої. Після ознайомлення із творчістю Дмитра Івановича ми повинні вивести його формулу любові.

Почнемо з листа - відгуку, який отримали від письменника наші гуртківці ще в 2001 році.

Пошуковець зачитує лист.

Учитель

Протягом 5 років учні нашої школи підтримували тісний зв’язок з письменником, заступником головного редактора луганської « Нашої газети».

А зараз я надаю слово дослідникам творчості Д. І. Боярчука.

Дослідник

Знайомлячись із творчістю Дмитра Івановича, ми дізналися, що ним були видані такі збірки новел, оповідань, повістей:

« Скарб» - 1989 рік

«Формула любові» - 1994 рік

«Мелодія осіннього дощу» - 1999 рік

Роман « Журавель, журавель, де твоє гніздо?..» - 2005 рік

Для дослідження ми пропонуємо новели – «Півхлібини» та «Сумна казка».

Дослідник

Короткий переказ новели «Півхлібини».

Учитель

Невеличка за розміром новела. Здається, звичайний, буденний випадок. Але твір розтривожить кожного, хто його прочитає.

-Чим же вас вразила ця новела?

Відповіді учнів

Дослідник

Давайте спробуємо виділити найважливіші риси характеру бабусі Марини Михайлівни.

  • У чому проявляється її доброта?
  • З яких сцен ми можемо судити про скромність бабусі?
  • А як ви оціните сусідку Ганну, її чоловіка та хлопчика Валерку?

А ось іще одна новела про сумну старість та красиву душу літньої людини «Сумна казка».

Учитель читає новелу «Сумна казка».

Учитель

  • Яка, на вашу думку, найбільша біда літніх одиноких людей, особливо тих, які проживають у місті в багатоповерхових будинках?
  • А чи живуть поряд з вами літні люди?
  • Чи знаєте ви їхні проблеми?

Дослідник

Я пропоную вам познайомитися ще з однією новелою Дмитра Івановича – «Чому ти не приходиш, тату?..».

У цьому творі розповідається про таксиста Сергія Бондаря, який одного разу помітив, що за ним стежить маленький хлопчик років дев’яти – десяти. Це продовжувалося вже кілька днів. Вислідивши маленького короткоштаного детектива, Сергій підкрадається до вихрочубого інкогніто, щоб вияснити причину спостереження.

Але таке просте запитання хлопчика, як «чому ти не приходиш до нас, тату? спантеличило двадцятитрьохрічного Сергія. Виявляється, що рідного батька хлопчина не знає, але мати розказувала, що його звуть Сергієм, що він найсильніший і найкрасивіший, а ще хлопчик дізнався, що його тато працює в місцевому таксопарку.

І ось серед усіх таксистів цей короткоштаний детектив вибрав того Сергія, якого вважає найкращим. І не важливо, що цьому шоферу всього 23 роки, хлопчина ще не може зробити правильний висновок із цієї арифметики (йому ж ще 9 років). Для нього, теж Сергійка, важливіше те, що «он Вадик із своїм татком ходять по неділях на озеро», і йому теж хочеться сходити туди із своїм татком. Хлопчик вирішує швидше знайти свого батька.

Дуже скоро Бондар вияснить, що рідним батьком хлопчика є інший Сергій – Зленко, слюсар – п’яничка цього ж автопарку, але він уже має іншу сім’ю, у якій двоє дітей. Про першого свого сина не хоче й чути. На слова Бондаря, що «кожна дитина повинна бути з батьками», кидає у відповідь: «Плачу акуратненько аліменти – і всі задоволені». Він знаходить для себе дуже просту формулу:

-Батько – це не хліб, без якого не можна прожити.

У відповідь Зленку Сергій Бондар, сповнений злості, кидає слова: «Ти не маєш права ходити по землі і зватися батьком!».

Ми розуміємо, що так просто покинути хлопчика Сергій уже не зможе.

Учитель

-Як ви думаєте, чи важлива на сьогоднішній день проблема дітей – безбатченків?

Відповіді учнів.

Дослідник

Готуючись до засідання, ми провели своє невеличке соціологічне дослідження. Нас зацікавили сім’ї учнів двох 7-х, 10 та 11 класів. Усього в них навчається 105 учнів. У 33 з них – неповні сім’ї (це вже 33 Сергійки), 1 виховується без матері (у неї друга сім’я), 4 знаходяться під опікою. Як бачимо, це вже досить серйозно. Може тому, зараз у нашому суспільстві так багато знедолених Сергійків.

Журналіст

Я як журналіст знаю, чому Дмитра Івановича зацікавила ця тема. За даними прес – служби Луганської облдержадміністрації, за десять місяців 2007 року було затримано 2809 підлітків. На сьогоднішній день на території області діють аж 9 притулків та 11 кімнат тимчасового утримання. І вони, на жаль, не пустують. А ще ж є школа соціальної реабілітації, спецучилища.

Учитель

-У чому ж,на вашу думку, формула любові для маленького Сергійка? А для Марини Михайлівни, Степановича?

Разом з учнями свої роздуми про творчість Дмитра Івановича ми надіслали в «Нашу газету» й отримали ось такий лист від письменника.

Боярчук

Читає лист.

Дослідник

Кожен новий твір Боярчука - це дотик до морально – етичних сторін людського життя. Письменник намагається дати відповідь на питання, з яких душевних джерел живляться добро, милосердя, готовність до самопожертви. Такими творами, які дають відповідь на ці питання, є оповідання «Смарагдова роса» та «Літня повінь». Прочитайте їх і не пожалкуєте.

Хвилює письменника й жорстокість, лицемірство й байдужість людей, таких, як науковець Рем Григорович Голубинський з новели «Мелодія осіннього дощу». Він колись відправив свою стару матір у будинок для літніх людей і згадав про це дуже пізно. На старості його неньку зігріла інша людина – лікар – терапевт Галина Іванівна, яка стала їй за дочку. Вона й поховала названу матір. Ось і в цьому формула любові за Дмитром Боярчуком. Це ще одна важлива проблема нашого суспільства.

Журналіст

Ми, журналісти, хочемо доповнити біографів. Наш колега – Дмитро Іванович Бо ярчук - прийшов у журналістику зовсім рано. І перша його любов до професії виявилася любов’ю на все життя.

Журналіст

Працював Дмитро Іванович у «Нашій газеті» відповідальним секретарем. Це дуже нелегкий хліб, тому й отримав звання Заслуженого журналіста України.

Журналіст

Так це робота до роботи й робота після роботи, а ще він вів рубрику в газеті «Урок української».

Боярчук

Мені дуже приємно, що в конкурсі цієї рубрики у двох турах перемогла ваша Катруся Хименко.

А зараз я хочу звернутися до ваших гостей – учителів:

- Скажіть, будь ласка, чи були Ви знайомі до сьогоднішнього дня з моєю творчістю?

-А як Ви вважаєте, чи потрібно знайомити учнів з моїми творами на уроках з літератури рідного краю?

На добру згадку про сьогоднішню зустріч я хочу подарувати Вам 3 новели.

Учитель

Зараз на межі століть, після омріяного здобуття Україною незалежності, свободи, які дехто сприймає як вседозволеність, для багатьох сучасних літераторів стало модним вихлюпувати на сторінки своїх творів весь бруд сучасного життя. Полиці книжкових крамниць заполонили низькопробні твори, сучасні фільми часто несуть жорстокість і розпусту.

9 років учні нашої школи знайомляться з творчістю Д. І. Боярчука. Я хочу, щоб і для вас стала заповітом формула любові письменника:

«Любіть рідне слово, любіть отчий дім, любіть нашу Україну! Формуйте у своїх душах моральний імунітет проти підлості і ницості! Тільки так можна почувати себе справжньою людиною серед справжніх людей».

Засідання у шкільній вітальні "Літературна Луганщина"

Опубліковано 10.12.2012 р.

Top.Mail.Ru Rambler's Top100
Деякі файли (розробки уроків, сценарії, поурочні плани) та інформація, які знаходяться на цьому сайті, були знайдені в мережі Інтернет, як вільно росповсюджуємі, надіслані користувачами сайту або знайдені у альтернативних джерелах, також використані власні матеріали. Автор сайту не претендує на авторство всіх матеріалів. Якщо Ви є правовласником сценарію, розробки урока, класної години або іншої інформації і спосіб розміщення її не відповідає дійсності, прохання негайно повідомити, з метою усунення правопорушення на адресу: . Карта сайта - www.uroki.net При використанні матеріалів сайту - розміщення банеру та активного гіперпосилання -ОБОВ'ЯЗКОВЕ!!!